Герої АТО/ООС

  

Гайда Ярослав Михайлович

Боєць 34-го батальйону територіальної оборони «Батьківщина» в складі 57-ї мотопіхотної бригади ЗСУ. Проживав у с. Таужне Гайворонського р-ну. Помер від поранень 19 грудня 2014 року.

Народився  25 травня 1985 — помер 19 грудня 2014) — солдат Збройних сил України.

Закінчив педагогічний університет, працював учителем фізичного виховання у селі Тополі, в ЗОШ села Таужне викладав предмет «Захист Вітчизни».

Був на київському Майдані під час революції Гідності, травнем 2014 року добровольцем пішов на фронт, номер обслуги, снайпер 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Батьківщина».

У боях зазнав двічі поранень. Лікувався у шпиталях Харкова й Одеси, переніс дві операції. Курс реабілітації проходив , збирався продовжити військову службу.

Брав участь у волонтерській роботі, приніс свого бронежилета для відправки на фронт доки лікувався. Після другого поранення та лікування перебував у відпустці до 27 грудня, проходив курс реабілітації, працював волонтером.

19 грудня 2014-го помер від поранень. Без Ярослава лишились дружина і син 2002 р.н.

Похований у селі Таужне.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 1 березня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1]
• в школі, котру він закінчив, відкрито меморіальну дошку його честі

Глобенко Олексій Іванович

Старшина, сержант роти спецпризначення 3-го окремого полку спеціального призначення. Загинув 29.07.2014 в районі м. Сніжне Донецької обл. під час мінометного обстрілу.

Глобенко Олексій Іванович народився 9 травня 1988 року в селі Ємилівка Голованівського району Кіровоградської області. В п’ятирічному віці з батьками переїхав до Гайворону. Навчався в загальноосвітній школі №3. Після закінчення 9 класів вступив до Гайворонського професійного аграрного ліцею, де здобув професію «Муляр, штукатур, лицювальник-плиточник». У 2007 році призваний на строкову службу. Далі продовжив службу за контрактом. Служив у роті спеціального призначення 1-го загону 3-го окремого полку спецпризначення, військової частини № А0680 міста Кропивницького у званні сержанта та головного сержанта. З початком російської збройної агресії проти України підрозділ Глобенка відправили в Крим. Після виходу з окупованого Криму брав участь в антитерористичній операції на Сході України, учасник боїв за Донецький аеропорт.

28 липня 2014 в складі розвідгрупи з 19 військовослужбовців 3-го полку під загальним командуванням підполковника Сергія Лисенка виїхав в район міста Сніжне на спецзавдання з евакуації пілотів збитого літака Су-25. Група успішно провела операцію з порятунку одного пілота збитого штурмовика. Повератючись до місця розташування і за пропозиціцєю власника ферми 61-річного Микола Бутрименка заночували в ангарі поблизу села Латишеве. Власник ферми доніс про це терористам, які приїхали на бронетехніці і оточили ферму 29 липня. В нерівному бою з терористами загинули 10 спецпризначенців: підполковник Сергій Лисенко, капітан Кирило Андреєнко, капітан Тарас Карпа, старшина Олексій Глобенко, старшина Андрій Шершень, сержант Анатолій Бузуляк, старші солдати Сергій Гришин, Лев Панков, Ярослав Шимчик та Роман Рикалов.

Старшина Глобенко особисто ліквідував БТР та двох терористів, у бою зазнав смертельного поранення від вибуху артилерійського снаряду. У Олекесія Глобенка залишились дружина Тетяна, 2-річний син Владислав і син дружини від першого шлюбу 9-річний Данило. Місце поховання: м. Кіровоград, Ровенське кладовище, Алея Слави.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (14.11.2014, посмертно). Рішенням виконкому Кіровоградської міської ради № 399 від 26.08.2014 нагороджений відзнакою «За заслуги» ІІ ступеня (посмертно). Нагороджений відзнакою УПЦ КП медаллю «За жертовність і любов до України» (червень 2016, посмертно).

Вшанування пам'яті

В лютому 2015 року у місті Гайворон на фасаді професійного аграрного ліцею відкрито меморіальну дошку випускнику навчального закладу Олексію Глобенку. У Гайвороні на фасаді ЗОШ № 3 І-ІІІ ст. відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Олексія Глобенка.

Гришин Ігор Анатолійович

 Служив молодшим сержантом в 57-й окремій мотопіхотній бригаді. Загинув 5-го лютого 2016 року в смт. Зайцеве, м. Горлівка, Донецька обл.

ор Анато́лійович Гри́шин (29 вересня 1994, Казавчин, Гайворонський район, Кіровоградська область, Українська РСР — 4 лютого 2016, смт Зайцеве, Горлівська міська рада, Донецька область, Україна) — молодший сержант Збройних сил України, учасник війни на сході України (57-ма окрема мотопіхотна бригада)^[1].

Загинув під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту біля смт Зайцеве (Горлівка, Донецька область).

Похований у с. Казавчин, Гайворонський район, Кіровоградська область.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[

Дрьомін Ярослав Павлович

Народився 26 грудня 1986 року у с. Хащувате, Гайворонський р-н, Кіровоградська обл. Служив стрільцем у 93-й окремій механізованій бригаді. Загинув 29-го серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла на дорозі в районі с. Новокатеринівка. Був похований як невпізнаний герой у м. Запоріжжя. В червні 2015 впізнаний за експертизою ДНК і перепохований на батьківщині в с. Хащувате.

Закінчив Хащуватську ЗОШ, Гайворонський машинобудівний технікум, де отримав професію техніка-механіка. Служив у Збройних Силах України, а після демобілізації — в органах внутрішніх справ. Потім працював у ПСП «Нива» в рідному селі.

Мобілізований у квітні 2014 року, стрілець 93-ї окремої механізованої бригади. Був водієм, доставляв боєприпаси, вантажі та особовий склад у зону бойових дій.

Загинув у Донецькій області. З 24 серпня не виходив на зв'язок, лише літом 2015-го встановлено, що загинув під Іловайськом. У червні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких поховали 1 жовтня 2014 року на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. 23 червня 2015 року Ярослава перепоховали в селі Хащувате, у останню дорогу односельці проводжали Героя на колінах.

Без сина лишились батько, мама Людмила Михайлівна.

Сівоха Віктор Володимирович

Народився 1 серпня 1979 року в с. Берестяги, Гайворонський р-н, Кіровоградська обл.
Служив прапорщиком в 14-й окремій механізованій бригаді.
Помер 4 квітня 2016 року у військовому шпиталі.

 

Шимчик Ярослав Володимирович

Старший солдат, радист радіо групи 1-го батальйону 3-го окремого полку спецпризначення. Загинув 29.07.2014 біля м. Сніжне Донецької обл. під час мінометного обстрілу

 Народився 1992 року в місті Гайворон на Кіровоградщині. 2009 року закінчив Гайворонську загальноосвітню школу № 5. Займався спортом, відвідував спортивні секції.

Вступив на військову службу за контрактом. Радист радіогрупи 1-го загону 3-го окремого полку спецпризначення, в/ч А0680, м. Кропивницький.

З початком російської збройної агресії брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Разом з побратимами 15 квітня 2014 звільнив і в подальшому утримував аеродром Краматорська.

Обставини загибелі

28 липня 2014 розвідгрупа з 19 військовослужбовців 3-го полку під загальним командуванням підполковника Сергія Лисенка виїхала в район міста Сніжне на спецзавдання з евакуації пілотів збитого літака Су-25. Вони успішно провели операцію з порятунку одного пілота збитого штурмовика і заночували на території закинутої ферми поблизу села Латишеве. Власник ферми 61-річний Микола Бутрименко зустрів військових і запросив їх переночувати в ангарі, а сам виїхав до Сніжного і доніс про це терористам, які приїхали на бронетехніці і оточили ферму 29 липня. В нерівному бою під час прориву загинули 10 спецпризначенців: підполковник Сергій Лисенко, капітан Кирило Андреєнко, капітан Тарас Карпа (вважався зниклим безвісти), старшина Олексій Глобенко, старшина Андрій Шершень, сержант Анатолій Бузуляк, старші солдати Ярослав Шимчик, Сергій Гришин (вважався зниклим безвісти), Лев Панков та Роман Рикалов (вважався зниклим безвісти). Четверо бійців, які перебували в секретах, самостійно дістались до розташування своїх військ. П'ятеро поранених потрапили у полон, згодом їх звільнили за обміном.

6 серпня з Ярославом Шимчиком та трьома його побратимами Андрієнком, Шершнем та Бузуляком прощались в Кропивницькому[1]. Похований на міському кладовищі Гайворона.

Залишились батьки, Володимир Володимирович та Світлана Миколаївна Шимчики.

27 червня 2016 було затримано зрадника Бутрименка, який навів російських терористів на місце розташування українського підрозділу

Буду я природі другом

З метою виховання бережливого ставлення до природи працівники дитячої бібліотеки завітали до учнів 3-Б класу Гайворонської філії № 1 КЗ «Гайворонська філія № 2» та провели екологічну мандрівку "Буду я природі другом".
Під час заходу учні дізналися про велич і красу нашої рідної землі, ближче познайомилися з рослинним та тваринним світом.
Діти з задоволенням розгадували загадки про природу, брали участь у еко-грі "Чарівне моє довкілля".
На завершення всі дійшли висновку, що саме від нас залежить затишок і чарівність, безпека і надійність життя на землі.
Присутніх 8 кор.

Великодня писанка

  З кожним днем все ближче і ближче до нас головне християнське свято – Великдень.

З нагоди свята в бібліотеці для дітей проведено квест «Великодня писаночка». Дві команди «Зелені» та «Померанчеві» мандрували за станціями:

1. «Рецепт паски» (розгадуючи загадки, діти дізнавались інгредієнти смачної паски);

2. інтерактивна вправа «Знайди пару» (шукали пару до великодніх яєць, виконаних в різній техніці);

3 «Що входить до великоднього кошика» (вилучали зайві слова );

4. Станція – бліц (діти відповідали на питання вікторини );

5. «Знайди помилку» (вставляли пропущені букви в словах, які символізують Великдень);

6. «Поетична» (дібрати риму до пропущених слів у вірші М. Підгірянки «Писанки»). На кожній станції діти отримували фрагмент великої писанки, з яких у фіналі гри команди склали святкове яйце. Першими із завданням справились «Зелені», які й отримали подарунок до свята. Всі учасники квесту отримали смаколики.

Бібліотечні працівники привітали всіх з прийдешнім святом і подякували за участь у квесті.

Чорнобиль... чорний біль нашої землі

6 квітня 1986 року чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі Українського Полісся, майже в центрі Європи сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою. Ось уже 35 років ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки Чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління. Щоб згадати про трагедію віку – вибух на ЧАЕС, пропонуємо переглянути годину пам’яті «Чорнобиль … чорний біль нашої землі».