Член Національної спілки письменників України (1999). До початку Великої Вітчизняної війни навчалась в Одеському держуніверситеті на філологічному факультеті. Перебуваючи на окупованій території, 6 листопада 1943 року заарештована гестапо в місті Гайвороні за участь в Організації українських націоналістів. У Молдові втекла з гестапо (1944). 20 березня 1946 року на третьому курсі ОДУ заарештована органами МВС, засуджена до 10 років таборів каторги. Покарання відбувала в Норильську, у 1955 році звільнена, але до кінця 1957 року була на становищі політичного висланця без права виїзду. Всі подальші роки працювала в Могильненській середній школі вчителькою української мови та літератури. Вірші пише з середини 1930-х років. Перші публікації – в газеті «Літературна Україна» (1959). Друкувала вірші у щоквартальнику «Поезія» (1989 і 1996), збірниках «З облоги ночі» (1993), оповідання і спогади у книзі Олеся Волі «Мор» (1993).
Автор поетичних збірок «Недоспалені листи» (у книзі «Час збирати каміння», 1997), «Вибране» (2000), «Про все пам’ятаю» (2003) та прози «Сакраменто» (2004).
З цієї нагоди бібліотека для дітей провела огляд літератури «Книга правди Галини Берізки», де присутні дізналися про талановиту землячку, познайомилися з її творчою спадщиною.
