вівторок, 13 жовтня 2026 р.

Жива історія: діалог про мужність









Є зустрічі, після яких ще довго не хочеться розходитися, бо почуте залишається в серці назавжди...
Саме такою стала зустріч учнів 10-х та 11-х класів КЗ «Гайворонський ліцей № 1» із воїнами ЗСУ, ветеранами російсько-української війни Євгеном Вередою та Олександром Свербиусом.
На жаль, через постійні повітряні тривоги та безпекові заходи зустріч відбулася в укритті. На початку заходу почесних гостей привітала директорка ліцею А.В. Бєльська.
Затамувавши подих, молодь слухала розповіді воїнів про службу, бойовий шлях, побратимів і події, які назавжди залишили слід у їхньому житті.
Євген Вереда — легендарний кіборг, один із захисників Донецького аеропорту. Його історія — про мужність, витримку та незламність українського духу.
Олександр Свербиус захищав Україну з 2014 року. За його плечима — роки військової служби, бойовий досвід, полон і непрості випробування.
Воїни ділилися спогадами про місця, де довелося воювати, розповідали про своїх побратимів, про силу духу, витримку та віру в Україну.
А потім прозвучало запитання, яке змусило замислитися кожного: «Після всього пережитого, після важких випробувань у людей зазвичай відбувається переоцінка життєвих
цінностей. Що для вас сьогодні важливо? Що для вас означає щастя?». Відповідь обох воїнів прозвучала майже в унісон: «Сам життя». У цих двох словах: ціна кожного дня, рідні люди, можливість бути поруч із тими, кого любиш, прокидатися вранці, бачити сонце, просто жити.
А наприкінці зустрічі прозвучали прості, але дуже важливі слова від наших Захисників, адресовані молоді: «Любіть Україну! У вас тече козацька кров!»
Такі зустрічі — це більше, ніж урок історії. Це можливість побачити за сторінками підручників живих людей, їхню силу, мужність і любов до України.
І нехай цього разу нам не вдалося провести зустріч у святковій залі, як планувалося, та головне відбулося — зустрілися люди, які захищають Україну, і молодь, заради якої вони це роблять.
Дякуємо нашим воїнам за мужність, за захист, за щирість і за те, що знаходять сили говорити з молоддю.
Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.💙💛

Немає коментарів:

Дописати коментар